Навіщо робити стільки шуму через одну книжку? Невже у світі не існує більше цікавих книжок? Є ж великі стародавні релігійні книги, що відіграють в світових релігіях таку саму важливу роль, як Біблія в християнстві! З одної сторони так, але Біблія докорінно відрізняється від усіх інших книг світу, не боюся сказати що, Біблія – абсолютно унікальна в історії людства. Це, звичайно, сміливе твердження, яке потребує фактів. Але опираючись на наведені нижче вагомі докази можна з усією сміливістю говорити про повну унікальність Біблії.
Один професор сказав студенту, який шукав Істину: “Якщо Ви дійсно шукаєте Істину, то Ви прочитаєте Книгу, що прикувала до себе більше уваги, ніж усі інші книги світу”. Розглянемо, наприклад, висновок одного лінгвіста (М. Монтьєро-Вільямса, професора із санскриту, давньоіндійської мови), зроблений ним після 42-річного вивчення східних філософій: “Книги зі східної філософії Ви можете скласти, якщо хочете, купкою на лівому краю Вашого письмового столу, але Біблію покладіть праворуч – окремо, залишивши між ними багато вільного місця. Тому що існує величезна прірва між нею і між так званими священними книгами народів Сходу, прірва, що безнадійно розділяє Біблію та інші книги, на всі часи… Це реальна прірва, яку не можуть переступити ні наука, ні релігійне мислення”.
Лежачи на смертному одрі, сер Вальтер Скотт, відомий шотландський письменник, поет та історик попросив свого зятя принести йому “книгу” і почитати з неї вголос. Коли той запитав, про яку книгу йдеться, вмираючий відповів: “Є тільки одна книга, гідна того, щоб її називали просто “Книгою”, це Біблія”.
1. Унікальність походження Біблії
Назвіть будь-яку книгу і поцікавтеся, як вона виникла. Зазвичай людина, яка задумала написати книгу, чинить так: вона збирає матеріал, накидає сюжет, пише або диктує її зміст і потім видає її якимось способом. Якщо книга пишеться багатьма авторами, вони повинні спочатку, зібравшись, розробити загальний план, домовитися про те, який же вигляд має мати їхній спільний твір. Вони повинні встановити, хто зробить який внесок у написання, редакцію та оформлення книги, вибрати головного редактора тощо. Але Біблія в цьому відношенні абсолютно унікальна. Вона була написана більш ніж сорока авторами, які не домовилися один з одним ні про що. Та це й навряд чи було можливим, тому що писалася ця Книга протягом 1500 років, а можливо, як буде показано нижче, і ще набагато довше. Дивовижно спостерігати, як Біблія повільно, протягом більш ніж п’ятдесяти поколінь, ставала такою, якою ми звикли бачити її сьогодні. Без встановленого плану чи проекту зі століття в століття до Біблії додавалася частинка за частинкою, поки вона не стала завершеною книгою. Автори окремих частин Біблії походили з різних культур і верств суспільства. Так, наприклад, Мойсей був політиком (навчений усієї мудрості єгипетської), Ісус Навин – генералом, Соломон – царем, Амос – пастухом, Неємія жив при царському дворі, Даниїл був міністром, Петро – рибалкою, Лука – лікарем, Матвій – збирачем податків, а Павло – рабином.
Вони писали свої твори в абсолютно різних місцях, за найрізноманітніших обставин. Так, наприклад, Мойсей писав, бувши в пустелі, Єремія – в ув’язненні, Давид – поневіряючись по горах і живучи в палаці, Павло – у в’язниці, Лука – під час місіонерських подорожей, Іоанн – живучи у вигнанні на острові Патмос, інші у напружених обставинах військового походу. Вони писали в різному настрої: одні у великій радості, інші в печалі і відчаї. Вони складали свої послання, перебуваючи в трьох частинах світу: Азії, Африці і Європі. Вони писали трьома мовами: Старий Заповіт написаний здебільшого давньоєврейською, деякі невеликі уривки – на спорідненій йому арамейській (сирійській) мові, Новий Заповіт складено грецькою. Мойсей написав п’ять книг, п’ять частин Біблії. За часів царювання Давида додалося ще кілька книг. Деякий час по тому, після повернення євреїв із вавилонського полону, за часів книжника Ездри, – буква до букви, слово до слова, рядок до рядка – так званий Старий Заповіт був майже завершений. За чотириста років до народження Христа було завершено складання того Старого Заповіту, текст оригіналу якого ми сьогодні тримаємо в руках. Як повідомляє історик Йосип Флавій, цей так званий “Старий” Заповіт був у ті часи настільки шанований, що за всі минулі століття ніхто не наважився ні додати до нього що-небудь, ні відняти. Та й зараз “Старий” Заповіт є не зовсім коректною назвою тому, що Біблія – це цілісна книга, і кожна її частина актуальна своїми безцінними уроками.
Історія походження Нового Заповіту ще дивовижніша за історію Старого Заповіту. Наскільки нам відомо, сам Ісус не залишив нащадкам жодного рядка божественного одкровення! І Його учні, які були істинно віруючими юдеями, ніколи не наважилися б додати до Старого Заповіту хоча б хоча б одне слово! Навіть через 50 років після народження Христа, як упевнені вчені, ще не було написано жодної літери Нового Заповіту. Але потім сталося диво. Книги Нового Заповіту з’явилися без будь-якого розробленого плану. Вони були написані абсолютно різними людьми, які часто жили далеко один від одного: в одному місці з’явився життєпис Ісуса Христа, в іншому – лист, дещо пізніше десь було написано ще один чудовий твір (як, наприклад, Послання до Євреїв). Знову-таки в іншому місці створювався новозавітний твір пророчого значення. Ці твори курсували між зборами перших християн в різних містах. І коли виникло достатньо копій, ці твори збиралися християнськими громадами в одну збірку. Зауважимо: укладачі Євангелій не збиралися разом і не вирішували шляхом спільної молитви і довгих роздумів, що Матвію слід написати про Христа як про Царя, Марку – як про Слугу, Луці – представити Ісуса великим Сином Людським, а Іоанну – Сином Божим. Нічого подібного. І інші автори не збиралися разом, щоб постановити, наприклад, що Павлу та Іоанну слід більше написати про християнське віровчення (і це ще з різних позицій), а Якову та Петру – про прояв християнського способу життя на практиці. Глибока внутрішня потреба спонукала кожного з них до спроби висвітлити якийсь певний аспект – але коли всі ці праці були закінчені, виявилося, що вони утворюють чудову єдність.
2. Унікальна єдність Біблії
Цей пункт стосується унікальності походження Біблії. Як можуть настільки багато авторів, що належать до різних поколінь, які виросли в різних історичних обствинах й оточенні, без будь-якої попередньої домовленості написати настільки вражаючий за своєю єдністю твір? Підійдемо до питання з іншого боку: уявімо собі, що десять найвидатніших письменників світу, які ведуть подібний спосіб життя, які належать до одного покоління, однієї культури, мають подібний світогляд, які живуть в одній місцевості, мають однаковий душевний настрій і розмовляють однією мовою, але працюють незалежно один від одного, повинні спільно створити твір на якусь дуже спірну тему – чи узгоджувалися б тоді написані ними частини? Це практично неможливо. Але як же тоді Біблія стала винятком?
Звернімо увагу й на те, що Біблія говорить про сотні спірних питань (питань, у відповідях на які людські думки різко розходяться). Письменники Біблії оповідають про історію, Всесвіт, природу і людину, в ній записані “сміливі” пророцтва, описи подорожей і біографії. Письменники Біблії не бояться братися за виклад найскладніших і найглибших питань, щодо яких вони ніколи не могли б узгодити свої думки. Але звідки береться ця гармонія і єдність Біблії? Часто люди вважали, що їм вдалося виявити в ній розбіжності та протиріччя, але потім виявлялося, що критики читали Біблію недостатньо ретельно або випускали з уваги контекст (тобто загальний смисловий зв’язок тексту) або історичні умови того часу. Те, що вони (часом дуже наївно) вважали протиріччям, часто виявлялося лише різними аспектами однієї і тієї ж теми, які чудово доповнювали один одного. Усі суперечки навколо Біблії лише виразніше виділили її прекрасну гармонію.
Біблія цілісна, унікально гармонійна книга, в ній немає жодних смислових протиріч. У ній існує єдність, що зв’язує всі її книги в одне ціле. Точно так само, як функція будь-якого людського органу може бути правильно пояснена тільки з урахуванням його зв’язку з тілом, так і окремі частини Біблії можуть бути правильно зрозумілі тільки в її загальному контексті. Та на жаль це логічне правило часто ігнорується.
Думки, що червоною ниткою проходить через усю Біблію, допомагають зрозуміти цю єдність.
Від Буття до Одкровення йдеться про одні й ті самі великі питання: Боже Царство та оправдання Божого Імені, а також особистість Ісуса Христа, Його жертва і піднесення до позиції Царя у Божому Царстві. Весь Старий Заповіт, по суті, вказує на Ісуса: то символічно, то безпосередньо, через пророцтва і обітниці. Новий Завіт показує нам виконання цих пророцтв і їх значення для людства.
У своїй єдності Біблія є насправді унікальною.
3. Унікальна актуальність Біблії
Тисячі книг було написано в світі, і майже всі вони канули в невідомість уже за життя одного покоління. У світ виходить багато сенсаційних книг, що приковують до себе набагато більше уваги, ніж Біблія. Однак скільки існує книг, які давно пережили свою епоху і попри те з великим інтересом читаються людьми? Які книги середньовіччя ще видаються сьогодні великими тиражами і читаються усіма верствами суспільства? Скільки класичних творів регулярно читаються багатьма людьми, не рахуючи вчених і школярів, які страждають від цієї важкої повинності? Якби такий інтерес до якогось шедевру давніх часів раптом і пробудився, то це сталося б лише внаслідок зростання інтересу до історії, але не через особливу актуальність цього твору. Чим же тоді Біблія так відрізняється від усіх книг світу?
Біблія – не якась там “стара книга”, попри те, що певні частини Біблії належать до найстаріших письмових документів, що збереглися в пам’яті людства. Попри це, її читають запоєм мільйони людей! Причиною цього є не лише історичний інтерес (він у середньостатистичного громадянина розвинений не так вже й сильно), але, перш за все, те, що люди відчувають важливість Біблії для їхнього сьогоднішнього життя. Біблія написана тисячі років тому, майже виключно представниками маленького, непримітного близькосхідного народу, до того ж здебільшого мертвою до недавнього часу мовою. Як же може така книга приковувати до себе увагу мільйонів людей? Японці читають переважно книжки японських авторів, французи – французьких тощо, але Біблія була написана мовою, незрозумілою практично всьому населенню Європи та Азії. І все ж її читають у багатьох країнах цих континентів.
Біблія – це книга, актуальна в будь-яку епоху розвитку людства. Будь то періоди війни чи миру, темне середньовіччя чи наше технічне століття: ця Книга підбадьорює, підтримує і надихає мільйони людей. Наука і технічний прогрес дивовижним чином не тільки не зменшили, але й посприяли поширенню Біблії. Багато людей засвідчили з власного досвіду, що ця Книга залишається вічно новою і підбадьорливою. Коли Даніеля Вебстера запитали, яку книгу Біблії він любить найбільше, він відповів: “Ту, яку я читав востаннє”.
Ця дивовижна актуальність Біблії також універсальна: вона – єдина книга світу, яку читають представники всіх класів і вікових груп. Те, що звичайні дорослі люди не скоро візьмуться за читання дитячої книжки, так само очевидно, як і те, що дитина не стане вивчати наукову працю. Але Біблія – пряма тому протилежність: її читають маленьким дітям, і дорослим людям вона не менш дорога. Маленькі діти можуть зрозуміти історії та повчання Біблії, тоді як учені дивуються глибині її думок.
Іншої такої книги у світовій літературі не знайти!
4. Унікальність поширення Біблії
Якщо згадати актуальність Біблії і величезний інтерес, що викликається нею всюди, стає недивним, що і за кількістю видань, тиражів і перекладів іншими мовами вона є абсолютно унікальною. Біблія належить до однієї з перших перекладених іншими мовами книг: за 250 років до н.е. Старий Заповіт було перекладено грецькою мовою. Цей переклад називають Септуа-гінтою. З того часу Біблія перекладалася, опрацьовувалася і коментувалася більше, ніж будь-яка з існуючих у світі книг. Нині безпосередньо перекладом Біблії зайнято кілька тисяч фахівців, поряд з ними участь у цій праці беруть ще тисячі людей. В 1997 році вся Біблія була видана 363 мовами і діалектами, а Новий Заповіт – ще 905 мовами, нарешті, окремі книги Біблії були видрукувані ще 929 мовами; в сумі це становить 2197 мов. Станом на жовтень 2019 року Біблію або її окремі книжки перекладено й опубліковано 3384 сучасними мовами (у світі приблизно сім тисяч мов, які активно використовуються), зокрема весь текст Біблії – 698 мовами, Новий Заповіт – 1548 мовами, окремі книжки Біблії або їхні частини – 1138 мовами. І в цьому відношенні Біблія не знає собі рівних.
Біблія – також є надзвичайно популярною про що свідчать кількість покупок Біблії. За кількістю читачів, кількістю перекладів та обсягами продажу Біблія перевершує всі відомі книги світу. Звичайно, не виключено, що на короткий час (наприклад, на кілька місяців) попит на певні бестселери перевищував попит на Біблії, але, якщо розглядати більш тривалий період часу, ми не зможемо знайти жодної книжки, обсяги розпродажу якої можна хоча б віддалено порівняти з Біблією.
Попри те, що техніка книгодрукування вже в ті часи досягла високого рівня розвитку, перші друковані Біблії все ще нагадували рукописні. Перші великі літери кожного розділу, як правило, не друкувалися, а малювалися від руки. Біблія Гутенберга – найстаріший із відомих нам великих друкованих творів. Ретельне оформлення тексту свідчить про любов до Слова Божого. Біблія була першою написаною книгою, вона ж була і першою надрукованою книгою досить великого обсягу: у формі латинської Вульгати, на друкарському верстаті Гутенберга. Тому Біблія є і найдорожчою книгою у світі – примірник Біблії Гутенберга коштує сьогодні кілька мільйонів доларів (на фото вище – Біблія Гутенберга 1455 року.)
З часу винаходу книгодрукування з друкарських верстатів зійшли буквально сотні мільйонів Біблій. Очолює список тиражів перше видання Нового міжнародного перекладу (New International Version) – 1,2 мільйона примірників, що вийшло 27 жовтня 1978 року, найбільший (для першого видання) тираж в історії друкарства. Коли в листопаді 1952 року вийшов у світ Виправлений загальноприйнятий переклад (Revised Standard Version), його перший наклад становив один мільйон примірників. Щоб задовольнити попит на Біблії, біблійні видавництва і друкарні повинні всі разом друкувати одну
Біблію за секунду, вдень і вночі! Одні тільки 125 національних біблійних товариств- членів Всесвітньої спілки біблійних товариств у 1997 році розповсюдили понад 560 мільйонів Біблій і частин Біблії. Про все ще зростаюче поширення Біблії у світі свідчить така статистика.
Існує величезний попит на Біблії в бідних країнах, який ще досі зростає. Поза сумнівом: якщо ми порівняємо ці цифри з виданнями Гомера або Овідія, Августина чи Фоми Аквінського, Гете чи Шекспіра – всі разом узяті, вони не можуть скласти конкуренції Біблії. Ніхто не може заперечувати, що і в цьому відношенні Біблія унікальна.
5. Унікальна точність перевидань Біблії
Книгу, яку друкують і поширюють мільйонними накладами, звісно ж, не загрожує небезпека зникнення. Але так було не завжди. Спочатку Біблія писалася на дуже недовговічному матеріалі. Тому вона протягом багатьох століть – до винаходу книгодрукування – переписувалася від руки. Порівняно з іншими античними творами до нас дійшло більше рукописів Біблії, ніж творів будь-яких десяти довільно обраних класиків. Для класичного твору давнини вже дюжина вцілілих манускриптів – сенсація. І при цьому вони, як правило, на добру тисячу років молодші, ніж їхні автори. Але ми знаємо не менше ніж про 4000 грецьких рукописів Нового Заповіту, до того ж відомі щонайменше 13 000 рукописних фрагментів Нового Заповіту і, крім того, близько 9000 античних рукописних перекладів Нового Заповіту (в основному латинських). Рукописів Старого Заповіту менше, але, в принципі, вони зберігалися з не меншою ретельністю. Стародавні рабини мали списки всіх літер, складів, слів і рядків книг Старого Заповіту. Крім того, існувала ціла група людей, чиїм єдиним обов’язком було ретельне зберігання і копіювання текстів Святого Письма. А хто рахував коли-небудь літери, склади і слова у Гомера чи Тацита?
Точність біблійного тексту така приголомшливо велика, що, наприклад, тексти творів Шекспіра (яким лише кілька сотень років) значно поступаються в точності і однозначності тлумачення текстам Нового Заповіту, які існують уже не менше 19 століть, з них 14 століть – тільки в рукописній формі. У всьому Новому Заповіті знайдеться не більше двох десятків віршів, про визначення оригінальної версії яких ведуться суперечки. Крім того, вони не мають значного впливу на розуміння сенсу всього тексту Біблії. Але постановники шекспірівських п’єс докорінно розходяться в трактуванні доброї сотні цитат, і в більшості випадків це істотні відмінності в значенні.
Але Біблія унікальна не тільки в сенсі способу її передачі в додрукарські часи, а й у своїй дивовижній життєздатності та стійкості перед обличчям лютих переслідувань. Століттями люди намагалися знищити, спалити Біблію. Королі та імператори, навіть самі релігійні вожді фанатично ополчалися на неї. Римський імператор Діоклетіан 303 року н.е. видав наказ знищити всіх християн разом із їхньою священною книгою. Це було найбільше з відомих історії переслідування християн: сотні тисяч з них були страчені, майже всі біблійні рукописи – знищені. Але незабаром Біблія знову широко поширилася в Римській імперії, і як не дивно через 22 роки потому імператор Костянтин проголосив Біблію непорушним авторитетом. Крім того, імператор віддав наказ виготовити коштом урядової скарбниці п’ятдесят копій Біблії. Такі випадки в історії християнства – не рідкість. Відомий французький філософ-раціоналіст Вольтер, який помер 1778 року, хвалькувато пророкував, що через сто років Біблію можна буде побачити лише в антикварній крамниці. Але протягом п’ятдесяти років після смерті Вольтера Женевське Біблійне товариство використовувало його будинок і його друкарський верстат для друку Біблій! Однак, спробуйте-но купити твір Вольтера: це далеко не просте завдання.
Часи Римської імперії змінило похмуре середньовіччя. Римо-католицька церква настільки противилася знайомству простого народу з Біблією, що Боже Слово залишалося практично невідомим людям протягом століть. Навіть Лютер, за його власним твердженням, вперше познайомився з Біблією, уже будучи дорослим. Згідно з постановами церковних соборів і папськими анафемами, Біблії публічно спалювали, а людей, які читали їх, віддавали в руки інквізиції на засудження, тортури і спалення.
Стан справ став повільно змінюватися лише після Реформації (початок 16-го століття). Але потім – саме з середовища протестантизму – виникло нове джерело нападок на Біблію: це була критика її змісту. Насамперед у Німеччині з’явилася ціла плеяда раціоналістів, які здійснювали найдикіші та найзапекліші нападки на Біблію. Однак з того моменту Біблія стала поширюватися, читатися і користуватися любов’ю і повагою більшою мірою, ніж будь-коли. Гонителі померли, їхні нападки давно спростовані, а Біблія все ще стоїть, як скеля.
Біблія – найулюбленіша книга світу. Але дивно, що вона водночас є і найненависнішою та найкритикованішою книгою. Чи є ще одна книга, про яку можна було б сказати щось подібне? Звичайно, є безліч книжок, які викликали бурю критики. Але такі книги скоро і назавжди піддалися забуттю. Біблія унікальним чином змогла успішно протистояти часу і вогню лютої критики і не лише вціліти, але й підтвердити істинність написаного на її сторінках. Ці факти не може заперечувати жодна розсудлива людина.
6. Літературна унікальність
Примітно, що Біблія виникла не в Олександрії (Єгипет) чи в Афінах (Греція), тобто не в тогочасних центрах науки та культури, і що її автори часто були зовсім простими людьми. Вони не були великими вченими, так, що стосується їхньої мови, то часом вони володіли лише розмовною мовою. Петро говорив простим діалектом своєї місцевості. Юдейські вожді були вражені, що апостоли (серед них були і майбутні автори деяких книг Нового Заповіту) були простими, невченими людьми, – від них навряд чи можна було очікувати створення літературних шедеврів. І все ж Біблія стала зібранням блискучих літературних творів, і це не тільки для євреїв і перших християн, які говорили грецькою мовою, але й для усіх без винятку народів. Написана представниками маленького консервативного народу, до того ж зовсім не зацікавленого в місіонерській діяльності серед навколишніх народів, Біблія стала всесвітнім надбанням, не приналежним лише до якогось маленького народу давнини, але визнаним найбільшим літературним твором усіх народів, що мають її перекладеною на свою мову. Це справді унікальне явище.
Сучасна державна німецька мова сформувалася під впливом чудової німецької мови перекладу Біблії Лютера; голландська мова сформувалася і розвинулася з чудового літературного запасу Державної Біблії (Statenbijbel), першого офіційного перекладу голландською мовою. На англійську мову наклала відбиток мова Авторизованого перекладу (Authorised Version), так званого перекладу King James (короля Джеймса). Фредерік Старрісон якось висловився в Оксфордському університеті щодо англійського видання Біблії: “Це найкраще, що може запропонувати наша література в благородній прозі”. А Томас Карлейл написав про зміст Біблії: “Це найдорогоцінніший літературний скарб, що коли-небудь виходив з-під пера людини”. Сам бувши майстром пера, він мав повне право так судити про літературу. Не бувши християнином, великий англійський історик Фрауд проте сказав: “Ґрунтовно проштудійована Біблія – це вже цілий курс літератури, рідкісний і найбагатший у всіх сферах людського мислення”. Сер Вільям Джонс, згідно з текстом Британської енциклопедії, один із найвидатніших лінгвістів і знавців Сходу, написав на останній сторінці своєї Біблії: “Я читав ці священні писання регулярно і з великою увагою і вважаю, що ця Книга… містить у собі більше краси і благородства, більше високої моралі, більше історичної інформації, чудових поетичних пасажів і красномовства, ніж усі інші книжки світу, в який час і якою мовою вони б не були написані”.
Говорячи словами Артура Брісбена, нехристиянина, Біблія містить блискучі зразки високої літератури будь-якого виду: лірика – Псалми, епос – Буття, драма – Йов, літопис – книги Царств і Паралипоменон, сільська ідилія – Рут, любов до вітчизни – Даниїл і Есфір, життєва мудрість – Притчі, філософські міркування – Екклезіаст, пристрасна красномовність – Ісайя, новели – Євангеліє, епістолярний стиль – Послання, таємниця, що зачаровує, – Одкровення.
Такий великий твір не міг не накласти свій відбиток на світову літературу. Уже майже дві тисячі років існує невпинний потік літератури в усіх видах науки і мистецтва, породжений Біблією: біблійні словники та енциклопедії, довідники та атласи. Але ще тисячі праць з теології, навчальної літератури, дослідження мов, якими була написана Біблія, крім них, є ще безліч біографічних книг, книг про мораль, коментарів, релігійно-філософських, апологетичних і догматичних праць. При цьому ми ще не згадали про тисячі християнських віршів, новел, романів, пісень, театральних п’єс. Про головну особистість Біблії, Ісуса Христа, історик Єлського університету К.С. Латурет пише: “Це вказівка на Його значущість, на вплив, який Він справив на світову історію… Ніхто з людей, які жили на цій планеті, не породив у різних народах такої кількості літературних творів, і ця хвиля, замість того щоб спадати, з плином часу лише збільшується”.
7. Унікальність моралі Біблії
Важливішою за літературну неповторність є унікальні моральні цінності Біблії. Як християнами, так і не-християнами давно визнано, що праці античних авторів і священні книги Сходу духовно мертві й найчастіше приковують до себе увагу саме своєю відкритою аморальністю. Професор Макс Мюллер не наважився дослівно перекласти тексти священних книг індусів, тому що боявся арешту за видання непристойної порнографії. Існує непрохідна прірва між Біблією, з одного боку, та іншими релігійними книгами – з іншого. Біблія виявляє свою унікальність у тому, що пропонує норми моралі, прямо протилежні світовідчуттю звичайної людини. Мораль, з якої, наприклад, випливає, що нам слід любити наших ворогів і творити добро тим, хто нас ненавидить і переслідує, що хтиві погляди означають порушення подружньої вірності, а ненависть рівносильна вбивству, – поза сумнівами, унікальна.
Звичайно, Біблію писали люди. І все ж ці люди написали зовсім не те, що можна було б очікувати від людини. Як правило, люди не пишуть про самих себе так безсторонньо, як, наприклад, апостол Павло в Посланні до Римлянам 3, 10-23: “Немає праведного, жодного…” Також невластиво людині настільки неупереджено розповідати, як легко вона піддалася на вмовляння диявола (Буття глава 3). Як правило, людина шукає милості Божої завжди в нагороду за добру поведінку, і людська релігія завжди була і залишається рецептом щодо виправлення характеру і поведінки. Але ці думки абсолютно чужі Біблії. У ній натхнені Духом Божим люди проповідують спасіння як милість, дар Бога, який бажає врятувати людей, які гинуть від успадкованого гріха; проповідують, що всі люди засуджені на смерть і що єдиним шляхом до спасіння є віра в викупну жертву Ісуса Христа.
Цю різницю видно і в обговореннях Біблії про гріх. Люди зазвичай схильні до того, щоб не сприймати зло серйозно. Вони називають гріхи помилками, недоліками або поганими звичками. Але Біблія бачить у гріху протест проти святої та праведної волі Божої. Візьмемо, наприклад, сексуальні гріхи. Біблія ставиться до цієї теми безсторонньо: вона ніколи нічого не замовчує з делікатності, але й не смакує подробиці, без натяків виголошуючи суд над сексуальними збоченнями. Біблія розмежовує і чітко показує статеві стосунки як позитивний дар Божий як одну з частин подружнього життя.
Можливо, біблійні стандарти моралі ніде не розкриваються в такій повноті, як у неприкрашеному перерахуванні гріхів і слабкостей найбільш високоповажних і улюблених головних осіб. Деякі люди використовували саме цей факт як аргумент проти Біблії, стверджуючи (забуваючи при цьому подумати про себе), що біблійні мужі були незначущими, розбещеними особистостями, які не заслуговують на увагу. Ной справді був п’яний, Давид переспав із чужою дружиною і потім скоїв вбивство, Петро зрікся. Це були гріхи – але чи відрізнялися вони якось у цьому від нас? Біблія показує людину саме такою, якою вона є. Гріховна недосконалість навіть найшляхетнішої людини така сама, як і у всіх інших.
Біблія життєва, унікальним чином безсторонньо і справедливо описує кожну ситуацію. Уявіть собі на мить, що Біблію склала б і видала б якась релігійна організація: чи почули б ми тоді про брехню Авраама, про боягузливе зречення від свого Учителя Петром, про божевільне ідолослужіння Соломона, про ганебний вчинок Лота, про обман Якова, про розбрат між Павлом і Варнавою або про свавілля Мойсея? Звичайно, що ні. Комісія почесних духовних осіб представила б нам у Біблії тільки бездоганних людей, взірці благочестя і побожності, а не бідних, жалюгідних грішників, якими, по суті, всі люди були і є. Більше того: деякі автори окремих книг Біблії змушені були описувати і власні гріхи, як, наприклад, Матвій, Іоанн і Павло. Чи є ще книги, що вирізняються подібним підходом до висвітлення подій?
Але чи не в цьому полягає причина суперечок навколо Біблії? Унікальна мораль Біблії примушує кожну людину визначити своє ставлення до сказаного в ній. Складається враження, що Біблія взагалі нікого не залишає байдужим. Можливо, це і є причина того, що Біблія – найпопулярніша книга світу, яку купують, читають, перекладають на безліч мов, щоб задовільнити попит навіть у найвіддаленіших частинах землі? Чи не тому Біблія піддається нападкам, критиці, знищується і заперечується більше, ніж будь-яка інша книга світу? Можливо, люди ненавидять Біблію з тієї ж причини, чому злочинець ненавидить закон, згідно з параграфами якого він буде засуджений?
Вірно також і зворотнє: Ісус сказав про лжепророків: “За плодами їхніми впізнаєте їх… Усяке дерево добре приносить плоди добрі, а погане дерево приносить плоди злі”. Те саме можна сказати і про Біблію. Якщо Біблія – хороша книга, то вона повинна засвідчити це своїми плодами. Марк Аврелій, Конфуцій та інші моралісти створили певні етичні стандарти. Але хто міг би навести приклад того, що якась людина почала вести справді шляхетний, високоморальний спосіб життя внаслідок прочитання цих книг? Хоча ці книги пропонують читачам високі ідеали, практика показує повну неможливість наблизити до них занепалу людину: цим книгам бракує духовної сили, яку має Біблія.