Хочу розказати вам про подію, яка є найбільш зворушливим пророцтвом про Ісуса Христа.
Це сталося приблизно за 2 тисячі років до народження Ісуса Христа або 350 років після потопу.
Бог сказав Аврааму покинути Ур Халдейський. Це була столиця могутньої Шумерської імперії, одне з найкомфортніших міст для проживання. Будинки в Урі мало чим відрізняються по комфортності від сучасних, підтвердженням цього є численні археологічні розкопки: будинки виконані з рівної цегли з поділом на безліч кімнат, зручними кухнями і навіть ваннами, в місті була система водопроводів. Зараз це пустинне місце, але в ті часи місто Ур потопало в зелені, тому що рівень води в Перській затоці був на 2.5 м. вищим, ніж є зараз.
Авраам послухався Бога і разом зі своєю жінкою Сарою, племінником Лотом, старим батьком та іншими домашніми вийшли з Уру Халдейського.
Сара не могла мати дітей. Авраам з дружиною дожили до похилого віку і Сара втратила всяку надію на нащадка. Навіть тоді, коли до Авраама прийшов ангел, щоб сповістити, що в нього буде син, то Сара не повірила (тоді люди могли ще дожити до 150-200 років).
“І сказав один з Них (ангел): Я вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї… Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!” (Буття 18:10-12)
Але через рік, коли Саррі було 90, а Аврааму 100 років, в них народився довгоочікуваний син Ісаак! Син, якого Авраам так довго чекав тепер сидів в нього на колінах…
Перед Авраамом постала величезна проба віри. Бог сказав Авраамові взяти його улюбленого сина, Ісаака, на гору Морія і там принести його в жертву всепалення. Яку ж більшу пробу віри можна було дати батькові?!
Чи Авраам послухав Божого наказу, чи після того, як все життя вірно служив Богу, в цей раз не послухав Його слів? Ось що каже Біблія: “І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.” (Буття 22:3) Авраам не барився і не відтягував, а встав рано вранці і пішов на гору Морія, щоб там принести в жертву свого єдиного сина.
Авраам йшов три дні до цієї гори, його серце було наповнене роздумами про те, що Бог обіцяв зробити Авраама “народом великим“. Авраам вірив Богові і знав, що Він може навіть з мертвих воскресити його сина. “А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.” (Буття 22:4)
Наблизившись до гори він сказав своїм слугам зачекати внизу, Ісаак взяв на плечі дрова і пішов на гору з Авраамом. На горі Авраам збудував жертівник із каміння і поклав дрова для жертви. Авраам зв’язав Ісаака і поклав його на дровах. Іссак був значно сильніший ніж старий Авраам, тому добровільно погодився зв’язати собі руки, щоб коли батько замахнеться ножем в Ісаака не спрацювала захисна реакція.
“І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого…
Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.” (Буття 22:10-12)
Оскільки це не була воля Божа, щоб Авраам вбив Ісаака, тому Він зупинив Авраама, коли той підніс ножа. Але щоб жертва таки була принесена, Бог звернув увагу Авраама на барана, який замотався рогами у кущі. “А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.” (Буття 22:13)
Авраам цим вчинком доказав свою віру і став гідним бути названий другом Божим. (Ісаї 41:8).
“Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.” (До євреїв 11:17-19)
В цім пророчім образі Авраам представляв Бога, Ісаак – Його Єдинородного Сина, Ісуса Христа, Сарра – Божу небесну організацію. Ісус, подібно до Ісаака, добровільно погодився принести Своє життя в жертву. “Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його.” (Вiд Iоана 10:17-18)
Ісус є отим обіцяним Аврааму насінням, через Котрого всі люди зі всіх народів мали бути благословенні: “І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.”(Буття 22:18) “А обітниці дані були Авраамові й насінню його. … Насінню твоєму, яке є Христос.” (До галатiв 3:16) Що цікаво, що Ісус справді народився по лінії, яка пішла від Авраама.
Ім’я Сина Божого складається з двох слів: «Єго» та «шуа», що дослівно означає «Єгова» «спасіння» або «Єгова спасає».
Жертва Свого Сина, на яку пішов Бог, була достатньою ціною, щоб відкупити багатьох покірних людей, які будуть цінувати цей величезний дар людству. Попри те, що люди відвернулись від свого Творця, Бог першим зробив величезний крок назустріч і дав кожній покірній людині шанс на спасіння і вічне життя, яке втратили Адам з Євою для своїх нащадків.
Ще перед тим, як Бог вигнав Адама і Єву з Еденського саду Він сказав свій засуд сатані, про це записано в першому пророцтві Біблії. Бог сказав, що Насіння жінки (Божої небесної організації) розчавить голову змієві. Цим Насінням є Ісус Христос, якого змій вжалив в п’яту, заподіявши Ісусу смерть, та в призначенім Богом часі, Ісус розчавить голову змієві, тобто знищить сатану.
“І до змія сказав Господь Бог: … І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.” (Буття 3:14-15)
Щоб отримати обіцяні благословення життя вічного у відновленому раю на Землі потрібно глибоко задуматися над великим проявом Божого милосердя, над жертвою Ісуса Христа. Також потрібно проявляти віру і слухняність Богу, подібну до тої, яку мав Авраам.