Фотоапарат – це лише один з багатьох пристроїв, які насправді винайшов Творець Всесвіту. Мікрофон працює за тим же принципом, що і слухова система людини. Сонар – точна копія того, яким чином кажани літають в темряві.
Коли побудували літак Airbus A380, сертифікований для перевезення до 853 пасажирів, конструктори зіткнулися з величезною проблемою. Цей великий літак мав розмах крил, який не поміщався на більшості аеропортів, тому конструктори Airbus A380 звернулися за відповіддю до природи. Щоб мати можливість зменшити розмір крил літака дослідники прикріпили камери на орла, щоб побачити, як змінюється форма його крил в польоті, і скопіювали ті ж самі принципи на крилах Airbus A380. Це лише деякі з багатьох прикладів того, як люди копіюють Божі винаходи і повторюють їх в речах, якими ми користуємося щодня.
“Порівнювати камеру з людським оком – не зовсім справедлива аналогія. Людське око більше схоже на неймовірний суперкомп’ютер зі штучним інтелектом, здатністю обробляти інформацію, швидкістю і режимами роботи, які набагато перевищують будь-які створені людиною пристрої, комп’ютери або камери” – публікація в журналі “Популярна фотографія” (“Popular Photography”).
Чому я пишу, що фотоапарат був винайдений Богом? Людський зір набагато кращий за найдосконалішу камеру в світі, і тому порівнювати камеру з оком насправді є не зовсім відповідним. Та демонструючи будову камери можна побачити, що вона працює за подібними принципами, що й і зір людей чи більшості тварин.
КРИШТАЛИК
І людське око, і камера мають лінзи або кришталик для фокусування світла і створення перевернутого зображення. Різниця між лінзами фотоапарата і кришталиком полягає в тому, як вони фокусуються на об’єкті. У камері об’єктив переміщується вперед або назад, щоб сфокусуватися на об’єкті. Людське око володіє більш досконалим механізмом для фокусування завдяки циліарному м’язу, який змінює форму кришталика. Завдяки цьому людське око може швидко і точно фокусуватись на об’єктах, які знаходяться на різній відстані.
ЗІНИЦЯ ТА РАЙДУЖНА ОБОЛОНКА ОКА
І око, і камера мають діафрагму перед об’єктивом, яка контролює кількість світла, що потрапляє в об’єктив. Зіниця в центрі райдужної оболонки людського ока і кільце діафрагми в об’єктиві камери виконують подібні функції. Обидва розширюються і звужуються залежно від кількості навколишнього світла. Чим менше світла, тим ширше розкривається зіниця ока. Зіниця ока сови може відкриватися набагато ширше ніж людське око, щоб більше світла проходило крізь лінзу і можна було бачити вночі, в умовах низької освітленості.
Кількість світла, що збирається в людському оці, автоматично регулюється райдужною оболонкою, і ми не можемо свідомо контролювати розмір зіниці. Тому ми не можемо контролювати глибину різкості, як у випадку з фотоапаратом, де можна регулювати діафрагму. Однак наші очі більше схожі на відеокамеру, яка безперервно сканує сцену і фокусується на різних об’єктах в межах цієї сцени. Ми постійно аналізуємо те, що бачимо, а фотоапарат лише записує зображення.
СІТКІВКА НА ВНУТРІШНІЙ СТОРОНІ ОКА (РЕТІНА)
Сітківка складається з мільйонів паличкоподібних і колбочкових клітин, які вловлюють світло, тоді як датчик зображення камери складається з сітки з мільйонами фотоелементів, які фіксують світло. Кожна з цих фотоелементів більш відома як піксель. Людське око має набагато більше “пікселів”, ніж сучасна камера, близько 130 мільйонів пікселів.
Паличкоподібні клітини ока чутливі до світла, а колбочки реагують на колір. В очах сов набагато більше паличкоподібних клітин, ніж у людей, що дозволяє їм надзвичайно добре бачити вночі. Однак у людини набагато більше колбочкових клітин, що дозволяє бачити безліч відтінків кольорів, тоді як у сови їх лише кілька, тому більшість сов бачить обмежену кількість кольорів або монохромні зображення.
Датчик зображення в камері плоский, тоді як сітківка вигнута вздовж задньої поверхні очного яблука, що означає, що краї сітківки знаходяться приблизно на тій же відстані від об’єктива, що і центр. На пласкому сенсорі краї знаходяться далі від об’єктива, а центр ближче. Тому людське око має кращу чіткість по краях зображення, ніж камера.
ОПРАЦЮВАННЯ ЗОБРАЖЕННЯ
Обробка зображень у системі людського зору – це те, що справді захоплює, і фотоапарат ніколи не зможе навіть наблизитися до цього. Разючою перевагою нашої зорової системи є те, що наш мозок здатен розумно інтерпретувати інформацію, отриману від очей. Далі наш мозок, тіло і емоції реагують на те, що бачать.
На відміну від переривчастого клацання затвора фотоапарата, око надсилає в мозок безперервний відеосигнал. Підсвідома частина мозку порівнює сигнали від обох очей і реконструює інформацію, щоб сформувати тривимірне зображення, та надсилає його до свідомої частини мозку (зорової кори) для розпізнавання та подальшої обробки. Мозок також посилає сигнали назад в око, щоб відкоригувати позицію очного яблука для розглядання об’єкта, який його цікавить.
Сітківка також виконує величезну кількість попередньої обробки самостійно. Сітківка має кілька щільних шарів нейронів, які визначають такі деталі, як рух, орієнтація, колір і яскравість. Дослідники відкрили це лише кілька років тому.
ЩЕ БІЛЬШЕ ФАКТІВ
У системі людського зору є багато інших дивовижних вбудованих систем. Ось лише деякі з них:
Камери новішого класу мають вбудовану технологію “оптичної стабілізації зображення” (OIS), або, як її ще називають, “компенсацію вібрації”.
Око також має подібну систему, тільки набагато розумнішу. Вона називається вестибуло-окулярний рефлекс (VOR). Це вбудована м’язова реакція, яка стабілізує все, що ми бачимо, роблячи крихітні непомітні рухи очей у напрямку, протилежному до того, куди рухається наша голова. Без оптичної стабілізації зображення будь-які спроби ходити, бігати чи навіть рухати головою, поки ви читаєте ці слова, зробили б ваше бачення розмитим, розсіяним і неможливим для сприйняття.
Крім того, існує складний процес очищення, зрошення, змащування та захисту, який відбувається кожного разу, коли ми моргаємо.
Очі кожної людини настільки унікальні, що розпізнавання райдужної оболонки стало точною системою ідентифікації. Унікальність візерунка ліній, крапок і кольорів райдужної оболонки ока є ще точнішою, ніж відбитки пальців. Точнішою є лише ДНК.
ВИСНОВОК
В цілому всесвіті достатньо лише одного ока, щоб зрозуміти, що таку розумну систему зору міг сконструювати лише Творець. Людство століттями намагається з’ясувати, як працює око, і око продовжує дивувати дослідників. Одні очі чудово розрізняють кольори та деталі, як людське око, деякі можуть бачити вночі, як очі сов, інші можуть функціонувати у воді, як очі підводних тварин, деякі можуть бачити на великій відстані, як от очі орлів. І кожне око має унікальну конструкцію, безмежну пристосованість, незбагненну складність і створене з надзвичайною досконалістю.
Бог є Всемогутньою Духовною Особою, і хоча Він є невидимий для наших очей, та ми можемо бачити Його силу і мудрість і розглядаючи численні зорі та всі природні чудеса, якими Він наповнив Землю.
Після того як через інформаційний вплив сатани багато-хто повірили, що Бога немає, люди стали сліпими, закоханими у свій розум і більше не помічають величезну мудрість Творця всесвіту. Для багатьох людей природа, рослини та смішні милі тварини стали лише ресурсом, який можна безжально використовувати. Шкода, що духовна сліпота так сильно впливає на красу нашої Землі… Тому справді, немає їм виправдання.
Так як пізнавши Бога, вони не прославили Його, як Бога, і не дякували, а знікчемніли в своїх мудруваннях, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.”
(До римлян 1:20-21)
Навіть Чарльз Дарвін не міг повірити, що людське око виникло само собою, та більшість його прихильників нехтують його власні слова:
“Припустити, що око з усіма його неповторними пристосуваннями для регулювання фокусу на різних відстанях, для пропускання різної кількості світла, для корекції сферичних і хроматичних аберацій, вся ідея про те, що щось настільки бездоганне могло бути сформоване природним відбором, зізнаюся, є абсурдною у найвищому ступені“.